Згідно опитування в соціальній мережі кращим двірником міста стала Тетяна Баклащук, повідомляють Вікна.
Тетяна Баклащук вже третій рік, з дня в день, совісно прибирає свою ділянку на проспекті Незалежності, інформують“Вікна” з посиланням на комунальне підприємство “Комунгосп” Долинської міської ради.
За цей час на жінку не було жодної скарги мешканців. Більше того — її, згідно з опитуванням, долиняни визнали найкращою. Тетяна Баклащук мила, приємна у спілкуванні, щира в побажаннях. Коли повідомили, що її обрали кращою, збентежено посміхалася. Для неї така заслуга — несподівана. Однак — заслужена.
На роботу жінка йде завжди з натхненням – адже саме в праці і в спілкуванні з колективом може сповна відчути радості життя. Пані Тетяна розповідає:
«Я закінчила автодорожнє училище. Родом з Росії. Під час навчання познайомилась з своїм чоловіком. Він і привіз мене в це чудове місто. Знаєте, мені дуже тут подобається. Я щаслива, що доля завела мене саме сюди».
Двірником жінка працює три роки, до того часу здійснювала роботи з прибирання і впорядкування міста у ЖЕКу. Вийшовши на заслужений відпочинок, довго без роботи сидіти не змогла, адже матеріальне становище сімʼї не було ідеальним. Пенсія мала, щось хочеться заробити. Жінка жартома каже, що то і стало чи не найбільшим стимулом для праці.
Ця ж зима дала всім комунальникам зануритися в роботу більше аніж на 100%. Тетяна Баклащук зізнається:
«Такої сніжної зими не памʼятаю. В грудні, під час снігопаду, мені доводилося ставати до роботи в третій годині ночі, щоб до восьмої хоч якось порозгортати кучугури біля підʼїздів, та порозмітати доріжки, якими б з будинків до центральних доріг могли пройти люди. Робота невдячна, бо прочищені ділянки знову замітало. Тож працювати доводилося до пʼятої, а то і до девʼятої вечора. Добре, що до роботи хвилин 10».
У розмові жінка зізнається, що часом після важкої роботи руки й ноги так болять, що вставати з ліжка не хочеться:
«Але моє головне правило для лікування такого болю – бути оптимістом. Не думати про погане відчуття, а встати з ліжка, і вийти на вулицю».
Двірник зазначає, що найкращою насолодою для неї в роботі є похвала від людей:
«На своїй ділянці маю дуже добрих мешканців. Під час цьогорічних снігопадів ніхто мене не звинувачував і не підганяв. Навпаки, питалися, звідки в мене стільки енергії з тим снігом боротися. Одна жіночка тутешня називає мене «бджілкою-трудівницею». А недавно, коли розчистила прибудинкову територію від снігу, сказали, що завдяки мені тут прийшла весна. Від таких слів на душі стає тепліше, і розумієш, що працюєш недарма».
