21 лютого 2017 року о 15:00 год. на Вічевому Майдані відбулася концертна програма та оголошення переможців конкурсу на найкраще продовження фрази «Лунає дзвінко солов’їне слово в Україні, це так святкують Мови День на милій Батьківщині», присвяченого Міжнародному дню рідної мови.
Організатор: ГО «Віолла» за підтримки департаменту молодіжної політики і спорту та департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради. Активну участь у заході взяли: учні проекту «Дитяча кіношкола «MovieX», творчий клуб для дітей і підлітків «CreativeClub» із м. Калуш, вихованці центру естетичного виховання при університеті імені Василя Стефаника «Model marysia management».
Мета акції – популяризація вивчення історії й сучасності української мови, сприяння підняття національного духу серед молоді та толерантне ставлення до мов інших народів.
«Для мене рідна мова – це моя духовна сутність! Вона поетична, співоча та надзвичайно багата … Рідною мовою я сказала перше найсвятіше слово – «Мама!». Я надзвичайно пишаюсь тим, що українка і тим, що володію саме українською мовою. Всім відомо, що немає мови – немає народу і я в цьому глибоко переконана. Ми, українці, – сильна нація і в мові наша велика сила, яку ми повинні берегти, але й поважати мови інших народів і країн, толерантно ставлячись до них. Адже вияв поваги до мови – це повага до її носія, до особистості зокрема. Знайомлячись з народами інших країн, вивчаючи їх мови – ми збагачуємо свій внутрішній світ», – Ольга Мельникова, головний спеціаліст з питань молодіжної політики департаменту молодіжної політики і спорту Івано-Франківської міської ради.
«Я люблю і поважаю свою рідну мову, але також поважаю і вивчаю українську. Тому що це мова країни, в якій я здобуваю знання», – Прітхві Джаламанчілі, студент Івано-Франківського національного медичного університету.
«Мова – це те, що дає людині основну можливість самовираження та ідентифікації. Наприклад, українця, який розмовляє російською, закордоном не одразу можливо асоціювати з Україною. У той же час, кожен з нас має поважати мову іншої особи, сприяти збереженню та розвитку тих мов, якими спілкуються меншини», – Євгенія Бардяк, голова МГО «Молода Просвіта».
1-ше місце у конкурсі зайняв Рибчук Артур, учень гімназія №2
Лунає дзвінко солов′їне слово в Україні,
Це так святкують Мови День на милій Батьківщині.
Летить до неба спів дзвінкий, здіймають прапори.
А з ними слава українська лине догори.
Народ шанує мову ту, яка живе із нами.
Краси не втратила вона, йдучи поміж віками.
Складають шану й Нестору, що написав літопис.
Про славну долю на Русі говорить його повість.
Він ділом мову звеличав, якою ми єдині.
Вона поміж військових лав і в мирную годину.
Вона-народу нашого є вільною душею
І зватись українцями ми будем тільки з нею.
Вона втішала й в скрутний час нам не давала впасти,
Та вороги не раз хотіли край цьому покласти.
Не раз забороняли мову й слово солов′їне,
Не раз топили у крові славную Вкраїну.
Бо, певно, знали вороги, що мова-сильна зброя.
Вона не тільки не вмирала, а й ішла до бою.
І слово виграло війну, і мир вернувся твердо.
Але в дві тисячі десятім йшов наказ відвертий.
Він мову наших ворогів дозволив у державі,
На вулиці народ пішов відстоювати славу.
Щоб лиш єдина наша мова линула й звучала,
Щоб далі наш народ вела й ніколи не мовчала.
Хоча минули вже роки, багато що змінилось,
Та ситуація оця такою ж залишилась.
Багато українською не хочуть розмовляти,
Паплюжать нашу мову, не хочуть визнавати.
Та все ж лунає дзвінко слово в нашій Україні,
Бо вірять всі, як буде мова, буде й Батьківщина.
2-ге місце посіла Артиш Надія, учениця ІФ ПЗШ І-ІІІ ст. «Католицька школа св. Василія Великого»
Лунає дзвінко солов’їне слово в Україні,
Це так святкують Мови День на милій Батьківщині.
Ми – українці, нас не так багато,
Та наша мова є для нас, як рідна мати:
Вона єднає і веде з собою в світ,
І в пам’яті карбує згадку про весь козацький рід.
Часи у мови нашої були важкі:
Її гнітили, утискали, і навіть малоруською назвали.
Ряд заборон, болюче й гостре слово “ні”,
Це все давало поштовх до великих перемін.
Майбутнього, на перший погляд, мова нашая не мала,
Але любов, яка росла у серці, ту мову з часом відстояла.
Почуєш ти її чарівне слово і закохаєшся в ту ж мить,
Бо наша мова солов`їна, неначе дзвін вона дзвенить.
І барвінкова, й веселкова, і так всіх нас вона п`янить.
Її порівнювати можна безкінечно, адже краса цієї мови безперечна.
Це мова істинних цінителів краси, бо краще мови більше не знайти.
Тому цініть її, любіть і розвивайте
Та в будь-якому випадку її ви захищайте.
3-тє місце завоював Царев Володимир, учень ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ № 19
Лунає дзвінко солов’їне слово в Україні,
Це так святкують Мови День на милій Батьківщині.
Нехай лунає слава й честь народу,
Який так любить нашу рідну мову
Як шум ріки і жайворонка спів,
Крізь час віків лунає наша мова.
В ній сотні тисяч рідних, щирих слів
І мами мелодійна колискова.
Хай плине час, нехай летять роки –
Дзвенить усюди наша рідна мова.
Вона жива – назавжди й навіки,
Бо в ній живим є кожне її слово.
В ній сонця промін, в ній глибінь морська.
Від неї серце сповнюється щастям.
На цілий світ вона одна така –
І знищити її ніяк не вдасться.
Вона жива, а в ній живемо ми .
Неначе Фенікс воскресає знову.
Як світ зорі посеред зла й пітьми,
Сіяє наша Українська мова
P.S – вірші не редагувалися, можливі граматичні помилки.
