Мабуть, зараз по всіх куточках України ті, хто воював на сході, вдома ведуть іншу війну – за землю. Не став винятком і Бурштин. 28 січня відбулася шоста сесія Бурштинської міської ради, під час якої обурені учасники АТО спершу тихо й мирно чекали «різного», щоб отримати відповідь, коли ж вони отримають землю, але не витримали і почали виговорюватися швидше, пише Галицький кореспондент.
Замучишся чекати
Під час розгляду земельних питань і доповіді начальника земельно-екологічного відділу Володимира Копаниці атовець Андрій Волошин обурився, чому їхнє питання мають розглядати аж в кінці. Він висловив своє невдоволення тим, що учасникам АТО з Бурштина не виділяють землю: «Мені кажуть – буде земля, я приїхав – нема землі. Знов кажуть – буде земля, поїхав – знов землі нема. Мені обіцяли – будуть там території. Коли? Я вже, слава Богу, 13 місяців на війні пробув».
«Я за****ся вже чекати. Скільки вже можна терпіти? – продовжив обурюватися атовець. – Ви ділите територію: тому треба магазин, тому – ще щось. А ми що, дебіли чи що? Нас є 24 людини, які були на війні. Отримали шість планів, шість гаражів, заткнули писки. А решті – що?»
Міський голова Роксолана Джура запитала у начальника земельно-екологічного відділу, скільки у Бурштині є землі, яку можна виділити для учасників АТО. Той відповів, що землі немає.
«То під магазини є, а нам нема?! А щодо гаражів: я отримав забудову під гараж 127-им. Переді мною 100 людей звідки взялося? Коли Курляк (попередній мер – авт.) це мені дав, а той, що біля тебе сидить, вже має там побудований гараж», – заявив Волошин, вказавши на секретаря міськради Богдана Рибчука.
У відповідь Рибчук запевнив, що він не має в Бурштині ні плану, ні побудованого гаража, та й загалом будівельних робіт не веде. «Якщо ви не вірите, то можете піти у відділ архітектури, взяти заяву, зняти ксерокопію і розповсюдити. Я вам дозволяю як депутат та секретар міської ради зробити цю інформацію публічною», – наголосив він.
Роксолана Джура також повідомила, що хати не будує та на земельну ділянку не претендує, і запевнила, що робить для атовців все можливе і неможливе. «За період роботи нового складу міської ради, мені здається, що жоден з вас ображений нами не був. Правда чи ні, Віталію Михайловичу? – запитала вона голову ГО «Бурштинське міське об’єднання воїнів АТО» Віталія Вільчика. – Всю допомогу, яку я можу і не можу, я надаю. Я з вами завжди збираю зустрічі. Я підтримую вас і ваші родини на всіх етапах і буду підтримувати. Можемо чи не можемо – ми будемо вам допомагати», – наголосила очільник міста.
Далі мер Бурштина розповіла, що коли дізналася, що одному з атовців потрібне житло, то одразу ж пообіцяла виділити йому кімнату в гуртожитку, який вони фінансують. І питання з комунальними платежами вона вирішує – може чи не може. «Але не спекулюйте, хлопці, – попросила Джура. – Ведіть себе чемно. Андрію, тобі зауваження, ти мене сьогодні не послухав. Я хочу, щоб ти виглядав добре, бо ти маєш медалі, форму, був на війні».
Джура ще раз повідомила, що зараз землі у Бурштині немає, але якби вона мала землю, то дала б її. «То віддай те, що мені належить – і все», – перебив міського голову атовець.
Атовці в черзі
До дискусії приєднався заступник міського голови Володимир Гулик. «Пане Андрію, – звернувся він до Волошина, – я пам’ятаю, як ви до мене зайшли і кричали: «Віддай мою землю!» І коли я поставив вас на чергу через день, ви знов були в мене і викрикали: «А чого я 75-й на черзі, в нас що – стільки атошників?» Пам’ятаєте? Пам’ятаєте! То я вам розказую, що, згідно з законодавством, вас, як учасників АТО, поставили в таку саму чергу, як і шість пільгових категорій, які були до цього часу. Це «афганці», ветерани Великої Вітчизняної війни, багатодітні сім’ї, чорнобильці і репресовані».
Заступник мера пояснив, що є першочергова черга і є позачергова. Держава визначила, що учасники АТО мають бути в першочерговій. А отже, щоб отримати землю, їм треба відстояти її з іншими категоріями пільговиків.
Далі з’ясувалося, що ті шість ділянок, які виділили учасникам АТО, були у землях запасу. Більше землі у Бурштині немає. Точніше, є, але перед тим, як виділяти, треба змінити її цільове призначення. Заступник міського голови повідомив, що ще з 2012 року міськрада почала розробляти документацію, щоб перевести землі, які є меліоративними, у землі під забудову.
«Я в 2014 році написав заяву і дотепер нічого не отримав. Ні землю під гараж, ні під забудову. Нічого! Я пішов воювати за цю державу, за свою сім’ю», – перебив Гулика ще один розлючений учасник АТО Михайло.
«Я розумію, що це тяжко, але заспокойтеся», – спробував втихомирити чоловіків заступник міського голови. «Що тяжко? Ти поїдь туди і подивись, як там тяжко!» – відрубав йому атовець.
Їх можна зрозуміти
Голова ГО «Бурштинське міське об’єднання воїнів АТО» Віталій Вільчик запевнив, що подібні розмови за землю точаться в губернатора майже кожного дня. Він попросив з розумінням поставитись до його побратимів, бо, мовляв, хлопцям важко збагнути, чому в Бурштині відбувається аукціон на землю, а ділянок під забудову – нема.
У відповідь Володимир Гулик попросив подивитися Земельний кодекс, щоб зрозуміти різницю між землями комерційного призначення і загального. «Який Земельний кодекс?! – грубо втрутився Андрій Волошин. – Не нервуй мене!»
Врешті Гулик попросив Вільчика звернутися в ОДА з проханням посприяти в тому, щоб управління водного господарства «перевело ці землі з меліорованих». У відповідь Вільчик повідомив, що вже звертався в місцеве земельне управління з проханням дати йому список необхідних документів, але йому їх так і не назвали.
«Повірте мені, шановні депутати, те, що в нас виступив Андрій з емоціями, означає, що у всіх це наболіло, – сказав на завершення Віталій Вільчик. – Коли дивимося телебачення, як розкрадають майно солдатів, як вони там мокнуть, як мишей їдять… Треба там бути і це бачити. Чужа біда нас чомусь не обходить».
Роксолана Джура теж сказала, що учасників АТО можна зрозуміти. Чи вони напідпитку, чи контужені, чи адекватні, але заслуговують на розуміння. «От він до мене приходив у міську раду, а я кажу: «Міша, ну що я маю зробити, щоб ти не пив?» Відповідає: «Вийдіть за мене заміж», – розрядила обстановку голова міста.
Врешті-решт, пристрасті вщухли, сесія закінчилась. Але чи надовго учасники АТО відступили від війни за землю – невідомо. Коли ж нарешті змінять цільове призначення меліоративних земель, щоб можна було їх роздати учасникам АТО, – також невідомо.
Наталія КОЗАК
Зачіпка: Скільки вже можна терпіти? –обурювався атовець. – Ви ділите територію: тому треба магазин, тому – ще щось. А ми що, дебіли чи що? Нас є 24 людини, які були на війні. Отримали шість планів, шість гаражів, заткнули писки. А решті – що?
