Стан асфальтованих вулиць у місті y покращується, а брукованих – лише погіршується
Останніми роками у Івано-Франківську приділяють багато уваги ремонту доріг. Кількість вулиць, на яких встеляють новий асфальт, щороку збільшується. І якщо стан асфальтованих вулиць покращується, то стан брукованих, яких у Івано-Франківську й так небагато, за цей час лише погіршився. Бруківка з природного каменю – практично вічний матеріал. Однак і вона вимагає уваги та належного догляду, бо з часом все-таки руйнується, просідає, потребує ремонту чи повного переукладання. Але, захопившись асфальтуванням доріг, у Івано-Франківську, на жаль, про це, схоже, забули. Зрештою, у гонитві за обсягами ремонтів «закатати» вулиці смердючим асфальтом набагато легше і простіше, ніж зі знанням справи та автентичних технологій вимостити їх бруківкою, пише ЗК.
Втрачені аура і шарм
Брукування вулиць, площ і тротуарів – давня традиція, яка нерозривно пов’язана з історією європейського містобудування. Збереження бруківки, хоча б в історичній частині міста, додає йому респектабельності та стародавнього австрійського шарму. Вона виглядає розкішно і багато, наповнює місто неповторною аурою, яка манить туристів. На жаль, теперішній Івано-Франківськ, який міською владою позиціонується як європейське місто з туристичним потенціалом, всім цим похвалитися не може.
Суперечливе рішення під час комплексної реконструкції центральної частини Івано-Франківська наприкінці 90-х – початку 2000-х років про «євроремонт» площі Ринок, котру тоді «одягнули» у бетонні бордюри та тротуарну плитку, на думку небайдужих івано-франківців, яку поділяють окремі фахівці з містобудування, архітектори, історики та краєзнавці, взагалі можна прирівняти до злочину проти міста. Хоча бруківка з неї безслідно не зникла – нею вимостили частину Привокзальної площі та зберегли окремі фрагменти на частинах вулиці Галицької, від чого вони тільки виграли. А от в процесі реконструкції площа перед ратушею назавжди втратила оті неповторні і привабливі для туристів риси історичної аури, респектабельності та стародавнього шарму.
Втім, заради справедливості, треба згадати і про, так би мовити, факт відновлення доволі умовного історичного «брукованого» середовища ділянки проїжджої частини площі Міцкевича. Під час тієї самої комплексної реконструкції центру Івано-Франківська її вимостили шашкою, частину якої взяли з сусідньої вулиці Курбаса, де натомість настелили асфальт. Власне, саме цей матеріал і став свого часу найбільшим ворогом традиційної бруківки, яку він почав витісняти з вулиць і площ стародавніх міст.
Вороги бруківки – асфальт і байдужість
Найбільшого поширення асфальт дістав у радянські часи. Часто його укладали прямо на бруківку. Тож кількість вимощених нею вулиць різко зменшувалася. До наших днів бруківка збереглася лише на кількох вулицях і то фрагментами. Вона руйнується і просідає, бо за нею практично не доглядають, її не ремонтують і не переукладають, а лише час від часу по-варварськи «пломбують» бетоном чи асфальтом. Донедавна чи не найбільше таких «пломб» було на вулиці Гончара, що перед адмінбудинком. Кілька років тому вулицю вирішили нарешті відремонтувати. При цьому матеріал для ремонту взяли з цієї ж вулиці – розібрали шашку з боку вулиці Франка, а те місце заасфальтували.
Зараз практично вся бруківка, яка всупереч всьому дивом збереглась на вулицях Івано-Франківська, потребує ремонту, але шляховикам це байдуже. У більш-менш задовільному стані перебувають хіба що частини вулиць Сотника Мартинця і Галицької на ділянці від вул. Лесі Українки до Бельведерської. До речі, лише на цій ділянці вулиці Галицької бруківка укладена правильно – під кутом до руху транспорту. Саме таке діагональне мощення забезпечує рівномірний розподіл навантаження, робить поверхню стабільнішою і зменшує рівень шуму від коліс машин, що нею проїжджають.
Найбільше зруйнованої бруківки, яку ніхто, схоже, не збирається відновлювати, біля каналізаційних люків та дощоприймачів. У кількох місцях просіла і потребує переукладання шашка на ділянці вулиці Галицької перед входом до старого ринку, яку нещодавно для усунення пошкодження мереж розкопав «Водоекотехпром». Є просідання покриття на площі Міцкевича. Зруйнована шашка і на парковці перед пасажем Гартенбергів. Сповзає у дощоприймач бруківка під залізничним мостом на вул. Вовчинецькій. Але з усіх вулиць з інтенсивним рухом транспорту чи не у найгіршому стані перебуває бруківка на Привокзальній площі. Особливо на ділянках перед колишнім автовокзалом і від центрального входу на вокзал до зупинки громадського транспорту.
Жалюгідний стан ідеального покриття
Окремої теми заслуговує так звана шестикутна шашка системи Трилінського, винахідником якої є польський інженер Владислав Трилінський. Вона виготовлялась у металевій формі з двох частин. У її нижню частину плоскою стороною до низу закладали колотий, конічної форми базальтовий камінь, який зверху до середини заливали міцним, а потім слабшим бетонами. При укладанні плитку перевертали, щоб міцна кам’яна основа була зверху, а стики заливали асфальтною масою.
Таку плитку ще можна побачити на частинах вулиць Станіславської, Тринітарської, Вірменської, Толстого та під залізничним містком у проїзді, який сполучає вулиці Сагайдачного і Перехідну. На жаль, всі ці вулиці, як і плитка на них, перебувають у жалюгідному стані. І це при тому, що шашка системи Трилінського вважається ідеальним покриттям для коротких вулиць центральних частин міст з історичною забудовою і надає їм особливого колориту. Також цією плиткою вимощені кілька зупинок громадського транспорту на вулицях Галицькій та Дністровській.
У час, коли у інших містах повертаються до брукування вулиць, у Івано-Франківську не вважають за потрібне докласти зусиль, щоб зберегти ті залишки автентичних бруківки і шашки на проїжджих частинах, теребовельських плит на тротуарах та австрійських кам’яних бордюрів, які ще є. Гроші, які виділяють на ремонт доріг, переважно витрачаються на асфальтування. На мощення залишаються копійки або й взагалі нічого. Торік, скажімо, трохи підрівняли тротуарну плитку, яка просіла у пішохідній зоні на вулиці Вітовського і перед кінотеатром «Люм’єр». Але це крапля в морі, якщо врахувати, що плитка уже роками просідає на вулицях Низовій, Галицькій, Незалежності, на тій же площі Ринок. Вищерблена тротуарна плитка на вул. Грушевського, перед будівлею міського департаменту соціального захисту, до якого щодня приходять чимало відвідувачів, серед яких люди з особливими потребами, літні і хворі. Ну а бруківку у місті взагалі ніхто не ремонтує. І цього року її ремонт теж не передбачається…
