Франківець Віталій Владковський у мирному житті ліпив вироби з глини. Та усе змінило 24 лютого. Чоловік без вагань покинув свою майстерню та пішов захищати рідну землю від російських загарбників.
Він не мав військового досвіду та займався гончарством. Та після повномасштабного наступу росії Віталій Владковський замість глини взяв до рук зброю. Каже, не зміг стояти осторонь. Усьому Віталію доводилось вчитись. Та зброя, каже військовий, теж стала для нього мистецтвом.
В перші дні на фронті, пригадує боєць, доводилось звикати до гучних звуків і вчитись їх розрізняти. Після останнього, важкого бою, Віталій разом з побратимами потрапив у госпіталь. Каже, повернувшись додому зрозумів наскільки змінився сам. Та попри це, зізнається боєць, зараз відчуває, що він на своєму місці.
Найважливіше, зазначає військовий, щодня знаходити причини для посмішки та вірити у перемогу.
