Сьогодні треба всім зрозуміти, що жодні поступки щодо Конституції та мови нічого не дадуть. Вони тільки принизять Україну і принесуть війну. Як колись казав Черчілль: буде спочатку приниження, ганьба, а потім – війна. На це не можна йти, це – той рубіж, за який немає права ніхто відступати. Зараз може йти мова про виведення російських спецвійськ з території України і деескалацію вторгнення, агресії, яку ми сьогодні спостерігаємо.
На цьому наголошує експерт газети «День» дипломат, публіцист Юрій Щербак.
Він зазначає, що зустріч Путіна з народом завдяки телевізійному спілкуванню фактично стала приводом для популярного оприлюднення його доктрини щодо подій в Україні: «Він намагався бути переконливим і виправдати те, що відбувається в Україні під диктовку російського керівництва».
Зі слів Щербака, у цій доктрині можна виділити кілька пунктів, «вона являє собою суміш цинізму і відвертої брехні, геополітичних марень про велич Росії, імперських комплексів».
«У цій доктрині містяться елементи втручання у внутрішні справи іншої держави, спроба нав’язати силою своє бачення світу і перетворити Україну у підпорядкований і нікому не потрібний вже після того, як вона втратить всі ознаки державності, протекторат Росії. Це, звичайно, нагадує протекторат, який створила гітлерівська Німеччина після захоплення Судетів 1938 року. Замість повноцінної і дуже демократичної Чехословацької Республіки став протекторат Чехії та Моравії», – каже публіцист.
До чого закликає пан Путін? По-перше, зі слів Щербака, він каже, що Україна і Росія єдиний народ, але водночас каже, що ми близькі родичі. Або єдиний народ, або близькі родичі – у цьому вже є протиріччя.
«Але це твердження є повністю брехливим, тому що ще в царські часи було відомо всім, що це різні народи, але тоді український народ не мав своєї державності. Та це був окремішній народ зі своєю етнічною історією і географією, і своєю мовою, цілком оригінальною і відмінною від російської, своїми звичаями. Це окремий народ і сьогодні ставити питання про те, що українці і росіяни це – єдиний народ, це – блюзнірство і відверта брехня», – наголошує дипломат.
По-друге, з його слів, пан Путін твердить, що територія України передана в 1920-ті роки радянським урядом: «Це абсолютна брехня і нічого близького до розуміння історичних процесів немає. Я хотів би нагадати, що 1917 року, коли Центральна Рада оголосила про своє існування, тимчасовий уряд у Петрограді визнав автономний статус України з 5-ма губерніями: Волинською, Київською, Полтавською, Подільською, Чернігівською. У листопаді 1917 року Центральна Рада поширила владу на Холмщину, Катеринославщину, Херсонщину, частину Курської, Воронезької губерній і Таврію без Криму. 1918 року Крим увійшов до складу української держави Скоропадського. Хочу нагадати про акт злуки між Україною Наддніпрянською – Українською Народною Республікою – і Західною Українською Народною Республікою, який юридично підтвердив вибір українського народу, його державність, соборність.
Практично можна сказати, що в тому складі і в тій географічній композиції, яку ми сьогодні спостерігаємо. Тобто ніяка радянська влада фактично не робила ніяких подарунків Україні. А Україна досягла цього сама в ході великої революції, яка розвалила російську імперію. Треба згадати, що територія України вже близька до сучасної території, крім Західної України була підтверджена Троцьким від імені Радянської Росії у Бресті на мирних переговорах між Центральними державами і також Німеччиною та Австро-Угорщиною в переговорах з представниками уряду УНР. І таким чином ми уже мали територію України з великою частиною Східної України, яка вже існувала, і яка була легітимна».
Більше того, зазначає Юрій Щербак, 1924 року територія України була скорочена завдяки претензіям Росії і ми віддали Росії Шахтинський і Таганрозький округи Донецької губернії: «Таким чином сьогоднішні зазіхання Росії на Донецьк і Луганськ не є випадковими. Це продовження імперської політики тієї ж Радянської влади, яка забрала фактично в Росію 30 процентів українських етнічних територій. Частина територій Воронезької, Курської, Білгородської області, які були заселені українцями, перейшли до Росії. Навпаки, загарбницька політика Росії скоротила українську територію».
«Третє твердження пана Путіна, що галичани були людьми другого сорту, неповноцінними на території Австро-Угорщини, а потім Польщі, Чехословаччини просто ганебне. Я хочу знову нагадати президентові, який поняття немає про історію, що українці були членами парламенту, видатними державними діячами тих країн. Там існували освітні центри, – підкреслює публіцист. – Тобто, це – жахлива образа для людей, які є нині серцем України. Вони – невід’ємна частина українського народу, нації та держави. Це твердження Путіна – повна брехня. Цим самим, він пояснює витоки українського націоналізму, але вони лежать не в тій площині…».
Юрій Щербак каже: твердження Путіна про те, що нинішнє керівництво України нелегітимне, не витримує жодної критики: «Тим паче, що він сам собі суперечить, тому що Росія пішла на переговори з українським керівництвом. Путін сам сказав, що підтримує зв’язки та дає сигнали кандидатам президенти України, даючи їм навіть певні характеристики. Однак це наводить на певні думки, з якою метою він це робить. Утім, всім відомо, що Верховна Рада легітимно обрала уряд, спікера, якому передала тимчасові повноваження президента України і, таким чином, керівництво України абсолютно легітимне, після повалення жахливого режиму російських маріонеток в обличчі Януковича та його режиму.
Твердження Путіна про те, що українське керівництво вчиняє злочин проти народу, також є зловісним. Воно пропагандистське і є попередженням: Росія може застосувати військову силу. Ця заява абсолютно не відповідає дійсності, тому що ці злочини вчиняють групи спеціального призначення та розвідувальні групи, які перейшли на територію України і організовують тут сепаратистський рух».
Дипломат вважає: «Брехня Путіна гнучка і змінна. Якщо ще місяць тому Путін стверджував, що під час захоплення Криму немає жодного російського військового, то сьогодні він каже, що «за спиною сил самооборони в Криму, коректно, але рішуче діяли російські військові, щоб забезпечити вільне волевиявлення»! Тільки гітлерівські окупанти могли казати, що забезпечують вільне волевиявлення за допомогою штурмових загонів СА і СС. Подібне твердження робить і президент великої країни – соромно і за нього, і за країну…».
Щербак додає, що можна звернути увагу і на твердження Путіна про те, що Росія може не визнати вибори президента України: «Росія робить все для цього і визнає вибори тільки на своїх умовах. А вони полягають у знищенні української суверенності, приниженні України, яка має цілувати руку московському цареві. Тільки такий спосіб існування України може задовольнити Росію».
Публіцист переконує: «Сьогодні треба всім зрозуміти, що жодні поступки щодо Конституції та мови нічого не дадуть. Вони тільки принизять Україну і принесуть війну. Як колись казав Черчілль: буде спочатку приниження, ганьба, а потім – війна. На це не можна йти, це – той рубіж, за який немає права ніхто відступати. Зараз може йти мова про виведення російських спецвійськ з території України і деескалацію вторгнення, агресії, яку ми сьогодні спостерігаємо».
Також Юрій Щербак звертає увагу на політичні погляди президента Росії, який, на його переконання, є відвертим денікінцем.
«Він посилається на денікінське твердження і каже, що навіть білі не допускали думки про розділ України і Росії. Вони і не визнавали цього, тому що Денікін казав, що існує «единая и неделимая Россия», а отже ніякої України бути не може. Але вони не визнавали також Фінляндії, суверенності Польщі, Грузії. Про яку незалежну Україну могла бути мова в ідеології людей, які представляли білий рух і царський режим? Ця заява Путіна свідчить про його умоглядні горизонти. Вони тримаються на кількох стовпах: білій денікінській ідеології, гітлерівських методах захоплення інших земель і на геополітиці Дугіна, який з параноїдальною впевненістю штовхає Росію на глобальний конфлікт із Заходом і, зокрема, США, – вважає дипломат.
Путін порівнює події в Україні з Югославією. Це означає, що він хоче повторення цього сценарію. Путін, як і Мілошевич, намагається перетворити на вогнище тліюче вугілля громадянської війни в Україні. Вся мудрість українського нового керівництва повинна полягати в тому, щоби не допустити повторення югославського сценарію в Україні. Тим більше, що ніяких об’єктивних підстав для цього немає».
Щодо твердження Путіна про те, що не забезпечуються права українців на сході України, то, зауважує публіцист, нещодавня українська революція – єдина і на Cході, і на Заході: «Це був виступ проти бандитського корумпованого режиму. Це виступ озлиднених та бідних людей, які втратили всяку надію на справедливість. Але Росія використала цей протест на Сході, щоби вирішувати свої геополітичні спроби. Захищати права людей буде і має український уряд і легальне керівництво областей. «Зелені чоловічки» і «колорадські жуки», які приходять на нашу територію, не мають права захищати громадян іншої держави».
