Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, платник податків у разі самостійного виявлення помилок у раніше поданій ним податковій декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ) (з урахуванням строку давності 1095 днів, а у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ – 2555 дня), зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 135.02).
Затверджено нову форму квитанції про прийняття податків і зборів
25 вересня 2015 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №714 «Про затвердження форми Квитанції про прийняття податків і зборів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2015 за № 1048/27493 (далі – Наказ №714). Даним документом затверджено форму Квитанції про прийняття податків і зборів та визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 №856 «Про затвердження форми Квитанції про прийняття податків і зборів».
Одночасно звертаємо увагу, що фізичні особи – платники податків, які проживають у сільській (селищній) місцевості, за квитанцією про прийняття податків і зборів, затвердженою Наказом №714, можуть сплачувати податки і збори через каси сільських (селищних) рад (зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плату за землю, транспортний податок).
Довідково відзначимо, що наказ №714 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 25.09.2015 №74.
Терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями у сфері ЗЕД
Згідно з ст. 1. Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 185) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (ст. 2 Закону № 185).
Разом з тим, відповідно до змін, внесених Законом України від 06 ли
