У Крихівцях вшанували пам’ять відомого активіста та волонтера, солдата ЗСУ Віталія Дзібія. На фасаді ліцею, де навчався загиблий Герой відкрили анотаційну дошку.
Коли почався Майдан Віталій Дзібій одразу вступив у ряди самооборони. А далі АТО, повномасштабна війна, під час якої активіст у складі «Спілки волонтерів Прикарпаття» відвозив все необхідне воїнам на передову. Допомагаючи хлопцям, Віталій Дзібій і сам вирішив стати на захист і зі зброєю в руках боронити Україну.
«Коли почався Майдан, він був на Майдані в самообороні Івано-Франківська. У 2014-му році, коли створилась Спілка волонтерів, він був у «Спілці волонтерів», постійно з нами їздив на схід. А в 2023 році навесні пішов воювати», – розповідає голова ГО «Спілка волонтерів Прикарпаття» Ігор Лукинів.
Мати загиблого, пані Галина каже, розуміла, що після активного волонтерства, молодший син прийме рішення йти на війну, а тому переконувати залишитись у тиловому місті було марним:
«З перших днів війни пішов допомагати, чим міг допомагав. Їхав хлопцям допомагав постійно. Коли вже написав, що хоче іти воювати, я розуміла, що прийде час і він піде воювати. Після того, як він поволонтерив, він буде рухатися далі. Я це розуміла. Він нам сказав через півроку, що написав заяву, бо не хотів, щоби ми знали. Дуже переживав, щоби не турбувати нас. Так сталося, бачите…»
Волонтер та боєць ЗСУ Віталій Дзібій помер унаслідок поранення, яке отримав в бою у Запорізькій області.
«На одному з виходів він отримав травму, і, як потім виявилось, це був крововилив в мозок, з яким він прожив ще 12 діб. Після чого приїхав додому. Вийшло так, що я у відпустці був і він у відпустку пішов. І в перший день, коли він приїхав, ми поїхали з ним ще на полігон, позаймались стрільбою, після чого я пішов на День народження, він по своїх справах. У другій годині до мене подзвонив вітчим і повідомив, що Віталій помер», – пригадує брат загиблого військовослужбовця Роман Дзібій.
2-го січня Віталію Дзібію мав би виповнитись 31. Однак через московського окупанта захиснику назавжди 30.
«Співчуття рідним, але справді ми втратили хорошого воїна, хорошого волонтера і хорошу людину. І насправді це велика втрата для Крихівецької громади, і для всієї Франківської громади. Зрештою хочеться побажати тільки одного, щоби таких анотаційних дощок було поменше, а краще, щоби взагалі їх не було і щоби цей рік був переможний. Тому що направду йдуть найкращі, направду йдуть ті, хто допомагали і захищали нашу державу. Це велика втрата для громади, як і зрештою ті хлопці, які на жаль, уже не з нами. Але ми докладемо максимум зусиль, щоби усі були гідно пошановані».
