Нещодавно у Коломиї з’явилася “Доставка здорових обідів”, пише West News. Складає меню, приймає замовлення, готує та доставляє їх тендітна 26-річна коломиянка Ірина Кутельмах.
Вона з непростою долею, але величезною силою духу змінила своє харчування і тепер змінює раціони коломиян.
“Їсти для того, щоб жити”
Три роки тому я захворіла, лікарі виявили пухлину головного мозку. Мене оперували, потім була променева терапія – процес був довгим. Ми думали, що все закінчилося, але через рік на плановому обстеженні я дізналася, що стався рецидив. Знову операція. Коли ми їхали додому з чоловіком через два тижні після другої операції, я сказала йому, що третій раз, мабуть, не зможу на це наважитися… Говорили з кулінаром Бартка .
Я прийняла рішення змінити своє харчування, перестала вживати м’ясо. До цього цікавилася трохи цією темою правильної їжі, але ніколи не повірила б, що сама житиму так. Після другої операції рік сиділа вдома, бо не можна було працювати. Щоб зовсім не було нудно, я багато читала для себе: як правильно харчуватися, чим що замінювати. Ці всі знання знадобилися мені зараз. За рік і сім місяців я не з’їла жодного шматка м’яса.
Регулярно проходжу обстеження – результат хороший.
Спочатку мене тільки чоловік підтримав. Друзям було важко зрозуміти, бо в гостях зазвичай більшість страв я їсти не можу. Але тепер до мене всі звикли: коли приходжу та нічого не їм – це норма (сміється). Можу їсти якісь фрукти, а влітку на природу беру свої салатики.
Чоловік вживає м’ясо, але й зі мною їсть всілякі зернятка. Мені з ним пощастило. Дуже добре, що він мене підтримав, більшого й не треба.
Окрім м’яса, я не вживаю дріжджі – там міститься грибок, який розмножується в людському організмі та підтримує різні інфекції тощо. Хліб – тільки цільнозерновий. Цукру в мене вдома теж немає, навіть тростинкового, адже він – не корисніший від білого: так само піднімає рівень глюкози в крові. Хіба до кави інколи додаю. .
Я знаю, заради чого це роблю та не хочу почуватися так, як два чи три роки тому. Мені легко без м’яса та солодкого. Все це – в нашій голові. Себе можна запрограмувати: поставити ціль і йти до неї.
Особливості “харчування по-новому”
В нашому раціоні є все: пшениця, червона та зелена сочевиця, зелена гречка, чорний кунжут, що містить багато кальцію.
Цієї зими зелені немає, але її необхідно вживати, тому я почала вирощувати мікрогрін – мікрозелень у стадії росту (7-14 днів, до появи перших листочків). У мене вийшло, тож у квартирі тепер маю маленький садок (сміється). Там – мікрозелень соняшника, кукурудзи.
Колись люди їли, щоб якнайдовше насититися. До здорового способу життя почали навертатись нещодавно. Треба вчитися харчуватись, адже “ми – те, що ми їмо”.
В доставці, меню змінюється, одного дня рибка, інший день – м’ясо. Воно готується на пару або запечене в духовці без характерної шкірочки. Готую сама, стараюсь, як для себе. І у такий спосіб хочу зробити людей здоровішими (сміється).
Ми почали все вдома. За два місяці, бачу, що самостійно далеко не все встигаю робити. В планах у нас є куди розвиватися.
Бувають дні, коли замовлень 5, а буває – 20. Уже є постійні клієнти. З деякими вже не узгоджую візит, а сміливо вношу в план на наступний тиждень.
Вартість обіду – 60 грн. Ми скидаємо меню у групу в Вайбері, а люди замовляють. Я намагаюся чергувати дні, щоб були цільнозернові крупи або бобові. Овочі вони є щодня.
Вартість цукерок – переважно 7 грн./шт. Існують набори із 9, 12, 16 і 20 цукерок. Вміст можна комбінувати.
Перші солодощі, які почала робити – халва. Вона зовсім відрізняється від тої, що продають у магазинах.
Цукерки “Рафаело” в нас найбільше користуються попитом. Вони нічим не відрізняються від тих, що в магазині, за винятком користі, звичайно. Найважче в приготуванні – хіба скласти їх докупи.
Найголовніше – я рада, що люди цікавляться своїм харчуванням і у мене є багато однодумців. Коли починала, я хвилювалася, чи люди зрозуміють.
Я помічала за собою: те, що ти думаєш, може здійснитись як у той самий момент, так і через деякий період часу. Маючи перед собою ціль, треба постійно йти до неї, не слухаючи нікого.
Минулого року мені до рук потрапила книга “Сила вашої підсвідомості”. Вона важко читалась, але дуже зацікавила своїм наповненням. Там йшлося про те, наскільки наші думки впливають на нашу реальність. У це важко повірити.
Мріяти обов’язково треба, ставити перед собою цілі – без цього нікуди. Тому раджу думати тільки позитивно. Немає речей, які людині не під силу. Головне – бажання. Є бажання – знайдуться можливості. Сила Бога в кожній людині дуже велика.
