Втім, після відвертих сповідей обох матерів якоїсь нової інформації про перебіг слідства не було. Мабуть, тому Лариса Кучерак звернулася до нашої редакції з проханням повідомити громадськості останні новини щодо цієї резонансної справи, яку, як вважає жінка, надто довго розслідують правоохоронці.
Нижче подаємо фрагменти розмови із Ларисою Кучерак.
– З моменту нашої зустрічі із журналістами минуло майже 60 днів. З того часу створився певний інформаційний вакуум, очевидно, пов’язаний із тим, що триває слідство. На жаль, про його перебіг практично нічого не відомо. Мені доводиться самій шукати інформацію, проте збирати її зараз досить складно. Насамперед, хотіла би сказати кілька слів стосовно психіатричної експертизи, яку проходив підозрюваний у вбивстві мого сина В. Як мені розповіли з достовірних джерел, експертиза визнала його осудним. Скажу відразу, мені доводилося стикатися з ним раніше, ще до жахливого вбивства, а потім – під час пошуків Антона.
Власне тоді я завітала у стоматологічний кабінет на Грюнвальській, який був, за сумісництвом, квартирою проживання В. та його співмешканки. Хочу одразу зазначити, що при спілкуванні він був абсолютно нормальним, адекватним, спокійним. Сказав, що Антона не бачив, що він у той день пішов з компанії першим, відтак не знав де мій син опинився далі. Навіть показав своє здивування, чому я саму у нього запитую. Натомість було помітно як нервує дівчина, яка жила з ним. У її поведінці відчувалося реальне занепокоєння. Вона запросила у кімнату. В. виглядав дуже спокійним, заклавши руки. Здивувало, що у самому приміщенні було надзвичайно чисто, прибрано, вимито, ніякого запаху медичного. Але ж у квартирі за дверима був стоматологічний кабінет! Натомість був абсолютно нейтральний запах, жодного натяку на те, що за сусідніми дверима проводяться зуботехнічні чи стоматологічні процедури. Зрозуміло, що на той момент стоматологічний кабінет не працював.
У певний момент я навіть подумала що справді надокучаю людям, та й мене увела в оману ця ідилія. Тільки через деякий час у мене почали з’являтися інші дімки, зокрема на рахунок вищезгаданої відсутності у квартирі медичного запаху, нервової поведінки дівчини. Взагалі вона видалася мені дещо дивною. Якщо можна було припустити, що В. був доктором, то його співмешканка була зовсім інша, протилежна йому. Що мене здивувало,дівчина була без декількох зубів. І це при тому, що її хлопець – стоматолог. Не секрет, що її у нашому місті знають не з кращого боку. Мені розповідали, що вона знущалася над безпритульними людьми, безхатниками. Є така інформація, що вона (чи вони) знущалася над одною вокзальною бомжихою, дуже серйозно знущалися, і, найстрашніше, мали від цього насолоду. Очевидно, вона має до цього певний хист.
Коли я шукала Антона , зустрілася з багатьма його знайомими, навіть такими, яких я до того не знала чи не бачила. Один з колег мого сина якось передзвонив і сказав таку річ: «Зверніть увагу на стоматолога. У тій компанії пропав хлопець, при таких самих обставинах…». На той момент я не дуже перейнялася цими словами. Потім, через певний час, я пригадала ще й таку фразу: «Шукайте в підвалах… Особливо зверніть увагу на дівчину стоматолого. Її між нами називають «Тварь». Вона дуже любить такі знущання…», додавши, що вона є окультисткою, здається якось так він висловився. Потім я почала шукати інформацію про подібні секти та їх обряди. Й справді сходилися деякі факти. Мушу визнати, що під час пошуків сина я зверталася до екстрасенсів. Було таке. Вони мені мало не в один голос сказали про те, що це ритуальне вбивство. По чому це було зрозуміло? Дата народження Антона, його вік, дата вбивства – усе це співпадало.
Про те, що у Ігоря Струтинського були вирізані органи я дізналася під час першої зустрічі з його мамою – пані Галиною. Водночас, вона чомусь була вперто переконана у тому, що органи Ігоря пішли на трансплантацію. Так вона думає й досі. Але, будемо говорити відверто: для того щоб трансплантувати орган, таке не робиться в кабінеті, а цілком стерильних умовах, професійним хірургом. Це філігранна робота. Хоча, один момент цікавий:органи були вирізані дуже акуратно, щоб уникнути їх пошкодження. Словом, те що це не трансплантація – точно, а от на рахунок ритуалу – можу таке припустити. У мого сина всі внутрішні органи були на місці. Щоправда, незрозуміло чому, у тілі опинилася пляшка від горілки. Таке мені сказала судмедексперт. Валивий момент: ті, хто це робив, чинили абсолютно не з меркантильних цілей. Обручка у Антона так і залишилася на пальці. Я думаю що вбивали двоє. Причому добре сплановано. Їм це подобалося.
Дружина Антона погано себе почуває. Вона зверталася до психолога, адже дуже важко перенесла цю втрату. До того ж їй стало матеріально дуже складно після втрати чоловіка. У них донечка Настуся хвороблива, а невістка – без роботи. Куди вона тепер піде працювати? Хто її візьме? До речі, невістка першою казала що з Антоном щось сталося. Справа у тому що він не пропадав просто так з дому ніколи, не кажучи вже про те щоб він не ночував чи десь на декілька днів зник. Такого не було. Якщо й затримувався, то обов’язково дзвонив.
Мені важко це згадувати, надзвичайно. Але як можна не згадувати? Відверто кажучи думаю про це кожен день. Як згадую деталі, перебіг цього всього, це дуже важко переживати знову. Мабуть ніколи не забуду це. Дні тягнуться дуже довго. Мені нічого не говорять коли відбудеться суд. Довший час повторюють одне й те саме: що ця справа буде тягнутися місяцями. Кажуть, що проводять експертизи. Я запитувала неодноразово, чому стоматологічний кабінет, який визнаний правоохоронцями як місце злочину, місце, де різали людей, на сьогоднішній день продовжує свою роботу, там працює мама В. Мені відповіли: а як ми його можемо закрити? Вибачне, але я таке не можу зрозуміти. Моє бачення того, яким буде вирок суду? Я думаю що батьки В. цю справу загальмували. Далі – можна очікувати усього що завгодно.
