Те, що українці, як і будь-які інші люди, прагнуть миру – є абсолютно природнім. Абсолютно природнім прагненням є і бажання наших співгромадян жити у власній незалежній державі.
До чого це я? Коли 5 вересня у Мінську був підписаний протокол про припинення вогню більшість з нас полегшено зітхнули: ось він мир.
Але перемир’я виявилося якимось дивним: бойовики продовжують обстрілювати наші позиції. Лише за офіційними даними РНБО, загалом з початку оголошення перемир’я зафіксовано 129 обстрілів наших сіл та міст. За неповними даними загинуло 5 українських військовослужбовців, 33 поранено.
На територію України, попри заяви Президента України, продовжують заходити російські війська. І це знову ж таки за офіційними повідомленнями українських прикордонників.
Уже під час цього дивного перемир’я ми примудрилися здати купу нашої території та міста: Тельманове, Патріотичне та Широкине.
Просто порівняй дві карти РНБО за 8 та 11 серпня.
І ніяких офіційних заяв з цього приводу. Жодних повідомлень у ЗМІ. Повне мовчання.
Це що, ми так збільшуємо територію, якої будуть керувати бойовики?
