“Коли б тоді Вкраїні на підмогу зі сходу не вернулись “москалі”

Україна злиденна бо розікрадена своїми владами усіх попередніх генерацій та рівнів. Факт.

Активів – катма. Боргів по зав’язку. Продуктивність праці, енергомісткість народного господартва, здоров’я та кваліфікація населення, стан інфраструктури, депресивні громади і цілі області, злочинність – мають, здавалося б, перетворити українську дійсність на суцільне пекло. Війна (нового типу), хронічна загроза повномасштабного вторгнення, окупація частини території, інституційна слабкість чинної влад та руйнація політичної системи – зовні та з середини – довершують апокаліптичну картину.

Перспектива – ховайся. Героїзм, згуртованість та відповідальність активної меншості суспільства чи навряд зарадять ситуації. Захід намагається допомагати, втім озирається при цьому на ту саму горезвісну інституційну слабкість, а відтак – ефективність вкладення в Україну грошей та зусиль.

Неприхована підтримка ворога України значною частиною парламентаріїв, чиновників і місцевих депутатів може бути прокоментована словами Василя Симоненка. “Ви пропили б уже її небогу, Розпродали б і нас по всій землі, Коли б тоді Вкраїні на підмогу Зі сходу не вернулись “москалі”.

Поет писав це про “бандерівців”, більше як 50 років тому. Тоді радянська влада шукала способу з одного боку задовольнити національну самосвідомість українців, без яких СРСР не став би переможцем у Другій Світовій, а з іншого – намагалася очорнити пам’ять про визвольний українців проти комуністів. Під впливом радянської пропаганди і було написано цього вірша. Швидше за усе поет справді не знав про справжні історичні обставини визвольного руху українців під час фашистської та радянської окупацій України. Так само, як і про те, що Голодомор, вбивства та депортації українців Росія (СРСР) застосовувала як спосіб знищення етнічно-суспільних прошарків українського селянства та інтелігенції. Вони бо були на заваді створенню радянсько-самодержавного ладу.

Зараз українці знову на заваді відтворенню самодержавної імперії

І тому москалі знову вернулись “Україні на підмогу”. Цілком серйозно Ось у який спосіб: розв’язавши проти України свою дикунську війну, Росія, серед іншого, взяла на себе відповідальність за завдані нею матеріальні збитки.

Суми компенсацій становитимуть трильйони доларів. Збитки лишень слід правильно обліковувати. Втрати громадян, юридичних осіб та держави Україна, яких вони зазнали внаслідок дій Росії потребують ретельної фіксації. Міністерство юстиції має створити Державний реєстр збитків, завданих Російською Федерацією. Слід звернутися за міжнародною правовою допомогою задля захисту законних інтересів постраждалих осіб у міжнародних судах та судах усіх країн Світу, де це дозволяє національне законодавство.

Результатом цієї юридичної діяльності мають бути арешти рухомих та нерухомих активів РФ, її підприємств та осіб, причетних до завдання цих збитків – від власності Газпрому до споруд російських посольств.

Порахувати слід усе – від втраченого нині у Криму врожаю рису до вартості зупинки виробництв, закриття шкіл і лікарень у Донбасі. Компенсація за людські втрати має розглядатися окремо. Її слід визначити Законом України і виплачувати рідним загиблих без оподаткування.

Світ отримав надпотужний інструмент тиску на Росію, а Україна – наразі мало ліквідний, але велетенський актив. Щойно відбудеться перша судова постанова щодо того аби передати котрийсь з російських активів за кордоном у власність України, проблеми кредитів та інвестицій для нашої країни зникнуть, бо гарантом їхнього повернення стане уся закордонна власність РФ.