Ми зустрічаємось із ним на тій же лавці. Так само яскраво світить сонце, сміються діти і над нами знову мирне небо. От тільки Семанишин не той. Не Григорій, а дуже схожий на нього, молодший на 5 хвилин брат, Микола. Вони все життя були разом. Росли, дорослішали, працювали. І на передову пішли, аби воювати пліч-о-пліч. Командир першої окремої тактичної групи імені капітана Воловика, Григорій Семанишин, Семен, або ж Батя, як називали його бійці, загинув взимку, на Водохреща. З братів залишився тільки один. Зараз «Чех» працює у Івано-Франківську, очолює 2 чоту «Правого сектора». Хоча, каже. Війна без брата уже не та. У час перемир`я і надалі гинуть кращі. Ми ж потроху звикаємо до війни, забуваємо про подвиги загиблих Героїв. Розмова із «Чехом» – у програмі «Лінія Війни».
