На конкурсі Miss-Mister Deaf World & Europe & Asia українське товариство глухих представляла учасниця з Івано-Франківська – Вікторія Поліщук. Вона випускниця Калуської СЗОШ-інтернату ступенів №2 Івано-Франківської обласної ради та Міс УТОГ-2019, пише Znaj.ua.
До речі, вперше за 19 років існування конкурсу, перемогу у номінанації Містер Глухий Європи 2019 здобув українець, вихідець з Прикарпаття – Петро Мендришора.
Нагадаємо, що у травні 2019 року Калуська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №2 Івано-Франківської обласної ради звернулася з проханням допомогти коштами учениці 12-го класу Вікторії Поліщук, яка представлятиме Україну в Міжнародному конкурсі краси «Міс і Містер Глухі у світі, Європі та Азії 2019».
Вартість поїздки була 35 000 гривень. За допомогою небайдужих людей вдалося зібрати 6 000 гривень. Так як поїздка була під загрозою зриву, представники школи звернулися за допомогою до місцевих чиновників.
Конкурс краси – мрія дівчини. Вона самостійно до нього готувалася. Вивчила танець хіп-хоп, орендувала сукні та національний стрій, вивчила жестовою мовою пісню «Білі троянди». Також 18-річна дівчина самостійно, без супроводу, вирушила в ПАР.
Вікторія була дуже схвильованою, адже сурдоперекладача в неї не було:«Ми не знали ні англійської, ні німецької мови. Та до нас дуже уважно віднеслися, супроводжували всюди. У аеропорту нас зустріли організатори конкурсу, і ми їхали ще чотири години автобусом. Нас поселили в готелі, сказали не виходити на вулицю, бо тут багато бандитів. Всюди возили автобусами. Вечорами життя ніби завмирає: зачинені магазини, ніде не видно жодної душі. Люди живуть украй бідно».
Для учасників конкурсу було організовано дуже обширну культурну програму. Серед якої був відпочинок з купанням в озері, пікніком. Учасники конкурсу побували в Національному парку-сафарі, де слони, тигри, леви гуляють на волі. Також Вікторія вперше побачила африканські танці місцевих племен.
Комунікувати з конкурсантами було дуже складно. Адже мова кожного різниться. «Спершу нам було важко спілкуватися. Виявилося, що в кожній країні — своя жестова мова. Є загальносвітова жестова мова, але в Україні її чомусь не вивчають. Проте за один день ми всі перезнайомилися, почали розуміти одне одного», – згадує Вікторія.
Найбільше Вікторії запам’ятався конкурс запитань від суддів: «На запитання, що таке щастя, я відповіла, що це моя сім’я. Найбільша моя підтримка — це мама».
Після повернення в Україну дівчина вступила до київського університету. Де вивчатиме готельно-ресторанний бізнес.
