Сержант Віктор на позивний «Віза» вперше вступив до лав Збройних Сил України в 2015 році. Демобілізувався, працював за кордоном, але після початку повномасштабного вторгнення добровольцем повернувся на службу командиром гармати МТ-12 «Рапіра» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
«Коли почалася повномасштабна війна у 2022 році, я приїхав і думав, що попаду у свою бригаду, але почали обстрілювати Харків. Ми з побратимами вирішили поїхати в 10-ту окрему штурмову бригаду. Вечером там отримали зброю і вночі ми відправились на Волинь. Думали, що буде наступ із Волині. Там ми були десь до тижня часу і після того весь протитанковий дивізіон кинули в Житомир, Малин», – зазначає військовослужбовець Віктор.
Військовослужбовець розповідає про службу на передовій, як звільняли Київщину та про бої на Луганщині.
«Перший бій ми прийняли на Житомирський трасі. Так, як я був командиром гармати МТ-12 «Рапіра», то змушені були розкладати свою «пушку» майже на асфальті. Потім нас відправили майже під Білорусію, ми там теж зустрічали колони, які тікали. Тоді вже якраз відбивали повністю Київ, Київську область. Після того наш дивізіон перекинули на схід. Там вже почалася війна».
Поранення Віктор все ж отримав у боях на Луганщині, переконаний – позиції здали місцеві.
«Село Врубівка Луганської області, там вже були визначені наші позиції. Нас, напевно, вичислили люди, які там жили і дрони, які знали, що ми там вже будемо. Поки ми почали окопуватись, вже почався артобстріл, почали по нас стріляти різними видами мінометів. У цей час я і отимав поранення і потім був переведений після поранення у ТЦК».
Віктор пояснює, що в ТЦК працюють здебільшого хлопці, які не зі слів знають що таке війна, але далі, попри різні ушкодження продовжують служити на користь державі.
«Займаємося рекрутингом, оформлюємо добровольців на контракт. Я стараюся людині пояснити, що йде служити у Збройні Сили України в елітні війська. Вони йдуть, як добровольці до нас на контракт. Стараюся навіть по-їхньому диплому чи по навчанні знайти якусь їм бригаду. Там, де вони могли б собі служити. Хочеться людині пояснити, що війна в країні і треба захищати, бо якби не хлопці, тут уже бу би «руcскій мір»», – наголошує сержант Віктор на позивний «Віза».
